Характерники у літературі

 

Характерники у літературі




Переглянув, і ось вирішив додати декілька цитат з "Сагайдачного" Андрія Чайковського (книга написана, до речі, якщо мені не зраджує пам’ять, десь на початку 20-го століття).

...

- Нам, дiду, пильно на Сiч...
- Гадаєш, що Сiч он там, за оплiтком, або край цього лiсу? Ще, небоже, не одну паляницю треба буде з'їсти, заки туди дiстанешся.
- Хiба ж воно так далеко?
- А ти гадаєш, що близько? Коли поїдете тодi, як я схочу, то покажу i дорогу, а коли наперлися, то їдьте, але надвечiр знову до моєї зимiвки завернете...
- А то ж як?
- А так, що я вас зачарую i колесом будете їздити... я характерник... - старий став смiятися. - Може, ви, школярi, й не знаєте, що воно таке характерник?
- Характерник - то такий козак, що iз всякої халепи може себе вирятувати... що його куля не береться...
- Ось-бо то й є.
- Що з чортом знається...
- О, то вже неправда. Хiба таке в книжках написано? То неправда, бо характерник i чорта не лякається, та й чорта перехитрить, окульбачить, та мов на шкапi їздить. А при тiм вiн Боговi молиться, в церкву ходить, людям добре творить... Ось який характерник, i про таких я знав... А коли в мене ще останете, то i про тих характерникiв, яких я знав на Запорожжi, розкажу вам.

...
- Дiду, - каже Марко, - ви обiцяли розказати нам про характерникiв, я дуже цiкавий почути.
- Ти собi будь цiкавий на все. Старайся все своїм розумом збагнути. Чоловiк, що не цiкавий, остане до смертi дурнем. Але ти нiколи не кажи, що ти на що-небудь цiкавий. Ти або слухай, що другi говорять, i на вус мотай, або питай полiтичне так, щоб нiхто не знав, куди ти мiриш. Розумний чоловiк, та ще й козак, куди-iнде мiрить, а поцiлить там, де нiхто того не сподiвався.
- Спасибi, дiду, за науку, вона нам придасться, та ти не заговорюй, лише розкажи, що обiцяв, а то завтра нi одного звiра не поцiлю. Буду мiрити в оленя, а поцiлю в дерево...
- От i не говори! Хiба ж не знаю нашого брата-мисливця? А що скаже стрiлецька слава? Та вже досить, що обiцяв, то й додержу. Слухайте, поки не заснете...
У мiй час жив на Запорожжi характерник - старий Артем Похожий. Нiхто не знав, скiльки йому лiт, бо вiн раз показував себе старим, столiтнiм, дiдуганом, а другий раз - молодцем, хоч пiд вiнець ставай. Вiд других запорожцiв держався осторонь, усiх називав жовтодзьобами та дурнями. Говорив мало. От так вiднехочу кинув кiлька слiв та й замовк. Всi його поважали i боялися. Старшина поважала його тому, що нiхто так не порадив, так дiла не повернув, як Артем. А на язик з ним було пiти дуже небезпечно, бо вiдрубав, мов сокирою. При тiм був вiн неабиякий силач. Возьме, було, коня поперед себе i несе, як ягня. Пiднесе на плечах гармату з колесами, то нiчого. Куля його не бралася: що до нього встрелиш, то вiн i оком не моргне. А вже тих татар, то трощив, як мишей, та ще до них по-їхньому говорив не гiрш татарина. Раз якось наскочив татарський загiн на нашi степи i зайняв табунець козацьких коней. А тодi якраз коней нам було треба, бо у похiд ладились. Татари захопили i кiлькох молодикiв, що коней пильнували. Дiзнався про те Артем, i, не говорячи нiкому нi слова, сiв на коня, i поїхав. Кошовий навiть погонi не посилав, бо тi, що спаслися, говорили, то татарва з добиччю вже, певно, в Криму. Не знать, куди Артем поїхав, але вiн скорше приїхав до Перекопу i тут вижидав кримцiв. Це все розказували опiсля тi пiйманi хлопцi. Кримцi такi радi, женуть добичу i ясир, аж тут на дорозi стоїть старий жебручий татарин. Здержав їх та щось по-їхньому з ними галакає. Татари здержалися i його обступили. Йому якраз треба було мати їх всiх у купi, щоб не розбiгалися. Тодi вiн миттю скинув татарську шапку, вiдкинув сиву бороду - вона була у його, бачите, причеплена, а тут довгi козацькi вуси показалися. З-пiд поли витягнув кусень довгого залiза. Говорили опiсля хлопцi, що вдвох ледве то залiзо пiднесли. Тодi як зачне бити, кого попав по спинi, то так i переломив хребет, а кому по головi достанеться, то й мiзок зараз на верха. Усіх побив. Тодi порозв'язував хлопцiв, закурив люльку та й каже: "Ну, хлопцi, пора нам додому".
I утрьох пригнали табун коней додому. I гадаєте, що хоч одним словом почванився з свого дiла? Нi. Махнув рукою, начеб вiн лише муху забив. А раз його ляхи пiймали. Намотлошив вiн тих панiв-драгунiв, чи як там вони називаються, а опiсля став та й нi вусом не моргне. В нас усiх i дух завмер, бо вiн нам тодi ватажкував. Ну, не оборонимо, як вiн сам себе не оборонить, - пропало. Кожний втiкає в комиш. А вони вже й не дивляться на нас, лише в'яжуть Артема, але вiн за кожним разом, як його в'яжуть мотузами, що мали сили, лише рушить руками, то всi мотузи потрiскають, мов те павутиння. В'яжуть знову, а вiн - те саме. Ми з комишiв дивимось, що воно буде. За третiм чи четвертим разом вiн вже - нiчого. Стоїть зв'язаний, як вiвця. Його повели - такий смирненький, що годi. Що сталося? Чи так знемiгся? А вони такi радi, вигукують та веселяться. Неодмінно настромлять на палю або почвертують живого. Ми ждемо ночi, щоб до себе перекрастися, аж тут Артем як не гукне над нами: "Хлопцi, збирайтеся, тепер ворогам справимо бенкет".
Ми гадали зразу, що то його праведна душа при нас з'явилася, а то сам Артем стоїть, як i перше; люлька в зубах, а шабля в руцi. Повiв нас опiсля вночi на ворожий обоз... Господи, що там тодi за бенкет був!.. Усiх перебили, багата здобича лишилася нам у руках. Тодi Артем каже: "Ходiть, хлопцi, покажу вам, кого то вороги замiсть мене пiймали".
Приходимо помiж обозовi вози, а там - до великого паля, вбитого в землю, стоїть на грубiм ланцюгу прив'язаний цап.
- Що, що?
- Ну кажу вам - цап. Гадаємо собi, воно ж i правда, що Артем, бо хiба ж цапа в'яже хто на ланцюгу до такого паля? От бачите, що то значить бути характерником!
- Може, вiн з чортом знався? - каже Марко.
- Грiх тобi, синку, таке говорити. То був богобоязливий чоловiк, молився, на церкви давав у Черкасах, вбогого не поминув. То вже такий угодник у Господа був, i Пречиста йому в усiх пригодах помагала...
Такi балачки й оповiдання вели вони кожного вечора.


Создан 23 апр 2007



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
Український національний інтернет-портал «Аратта. Вікно в Україну» Український національний інтернет-портал «Аратта. Вікно в Україну» Yuriy Shukhevych - Hero of Ukraine! Кіно-переклад Кіно-переклад Організація „Патріот України” Кіно-перекладКіно-переклад Кіно-перекладКіно-переклад Не лишайся осторонь! Завітай на Портал українців Донеччини - =НАША ХАТА= Не лишайся осторонь! Завітай на Портал українців Донеччини - =НАША ХАТА= Не лишайся осторонь! Завітай на Портал українців Донеччини - =НАША ХАТА=

Не лишайся осторонь! Завітай на Портал українців Донеччини - =НАША ХАТА=

Пишу українською ОУН-УПА: легенда спротиву The UPA - Ukrainian Insurgent Army ОУН-УПА: легенда спротиву The UPA - Ukrainian Insurgent Army Арійська Стрілецька Асоціація - АРСА [Vox.com.ua] Портал українця МНК-Тернопіль ОУН-УПА: легенда спротиву Молодіжка КУН Націоналістичний Портал Радикальний Український Націоналізм [Vox.com.ua] Портал українця Kobzar.info: остання любов Кобзаря Cossack`s history of XV-XXI cent. Всеукраїнська Організація «Тризуб» імені Степана Бандери Тут спілкуються українською Пишу українською Кіно-переклад «ДІЖКА»: український відео та музичний архів НІ! Другій державній російській мові Тільки українська! Інтернет-газета «Рідна Україна»